«Народження любить тишу. Тож нам потрібен Мир
Головний лікар
Дніпропетровського обласного перинатального центра, депутат партії ВО«Батьківщина»,
Людмила Падалко - справжня Берегиня Українського роду, що кожного дня бореться
за його майбутнє.
От і команда лікарів закладу який зібрала ця талановита
жінка, – профі медичної справи. Та головне, що усі підлеглі Людмили Іванівни - чутливі
до чужого болю люди. Крім основної роботи, колектив перинатального центру бере активну
участь у підтримці українських солдат, які воюють в зоні АТО, родин переселенців,
надає усю потрібну допомогу жінкам зі сходу України.
Щоденна битва за життя
- Людмила Іванівна, Ви кожного дня як акушер - гінеколог
берете на себе відповідальність за чужі життя. От і нещодавно в вашій лікарні
стався дивовижний випадок. Жінка виношувала трійню, але народила двійнят з
межею у 38 днів. Як передусім наважилися на такий подвиг ваші лікарі й Ви, як
головний лікар, бо ж подібне народження відбулося певно в супереч офіційних
медичних настанов?
- В
нашій професії треба бути сміливим але й сміливість має розумну межу. Я -
оперуючий лікар більш ніж 40 років. За життя через мої руки пройшли тисячі
складних випадків. Мабуть це та отриманий від народження характер й навчили
приймати нестандартні рішення в операційній. Пам’ятаю, як батько, що був учасником Вітчизняної з першого дня до останнього,
побачивши мою роботу, сказав: «Ти, доню, наче кожен день на передньому плані
військових дій». От і останній випадок з молодою матусею, що народила трьох
діточок – був для мене й усіх лікарів центру великою битвою.
- Цей
випадок з професійної точки зору є дійсно унікальним: спочатку одна дитинка
народилася на світ, а вже за 38 днів – ще дві …
- Ми
діяли нестандартно, але в інтересах матері й її дітей. Вночі терміново з
Марганцю у центр лікарі привезли молоду жінку, в якої відходили навколоплідні
води. У неї трійня – всі діти за станом одного терміну вагітності. Але двоє
знаходилися в своїх плідних міхурах. В третьої - плідний міхур надірвався й
вилилися води. Термін вагітності був дуже малий – 27 тиждень. І ми, звичайно ж,
як центр третього рівня надання медичної допомоги, одразу приклали усі зусилля задля того щоби пролонгувати
вагітність. Три доби знімали пологову діяльність, працювали над тим, щоб легені дітей змогли дихати поза утробою матері.
Та відтермінувати пологи не змогли – природа виявилася сильнішою й народилася
перша дівчинка – маленька, 980 грамів. Існують
накази, що лікарі мають робити в тих чи інших випадках при пологах трійні,
двійні…За 30 хвилин після першого народження треба приймати пологи наступних
діточок. Але цього разу ми вирішили піти проти правил й пролонгувати пологи та
протримали вагітність ще 38 днв. Пішли на ризик свідомо, бо мали
вже певний досвід. В 2012 році у нашої пацієнтки народився один із близнюків на
18 тижні. Родина мріяла зберегти хоча б другу дитину що лишився у матці. То був
великий ризик та ми зробили це – на 33 тижні вагітності жінка народила
здорового хлопчика. Одначе таке ведення вагітності - дуже серйозна справа, тож
кожного дня проводимо безліч аналізів, радимося з нашими вченими, бо на кону –
передусім життя матусі.
- Ви закінчили Дніпропетровський медичний інститут але
спершу вчилися у Луганську…
-Я
з Запорізької області. Закінчила 10 класів з золотою медаллю та так сталося що
вступила саме до Луганського медичного інституту і там навчалася деякий час.
Вийшла заміж за хлопця, який вчився у Дніпропетровському медичному інституті й
сама перейшла у цей ВИШ. Так Дніпропетровщина
стала рідною землю. Працювала на Синельниківщині 12 років, потім – в обласному
онкологічному диспансері і вже понад 25 років - керую цим закладом.
Лікарям потрібне житло!
- Крім того що лікар, Ви ще й депутат партії ВО «Батьківщина», не відвертаєте очі від проблем. От
і на нещодавній сесії обласної ради підняли питання відсутності забезпечення
медпрацівників житлом.
- В
нашому закладі працюють висококваліфіковані професіонали вузької спеціалізації, робота яких є дуже відповідальною,
вкрай потрібною, їх дуже мало в закладі. Це лікарі реаніматологи дитячі та
неонатологи – лікарі, що надають висококваліфіковану невідкладну допомогу й постійно
рятують життя новонароджених, виходжують їх.
Нажаль на сьогодні
складаються так обставини, що цих спеціалістів – великий дефіцит в усіх без
винятку закладах України, хоча вони потрібні як повітря. Ми ж частину подібних
лікарів у себе підготували, та на сьогодні забезпечили ними центр не повністю –
лише на 60%. Одначе, надбані кадри можемо швидко втратити. Хоча ці медики кожного
дня самовіддано працюють – вони здебільше не мають житла. В їх числі чимало
молодих фахівців що приїхали з інших міст, районів, регіонів України й вимушені,
майже всі, знімати квартири, бо житлом не
забезпечені. Як головний лікар, як депутат обласної ради, хочу зберегти цих
висококваліфікованих фахівців у Дніпропетровську. Бо та ж Одеська область вже
почала кращих переманювати до себе. Пропонує їм і житло, і роботу.
Навчити ж лікаря
надавати допомогу дитині з 500 грам – велика, тривала праця. Тож втрачати кадри
не варто. Загалом, відсутність житла -
велика проблема що заважає розвитку медицини, на сьогодні й
висококваліфіковані медичні сестри і лікарі інших напрямків - потребують житла.
Тож я й звернулася
публічно на сесії з проханням посприяти у вирішенні цього питання, перед цим
подала пропозицію на депутатській комісії з питань охорони здоров’я. Й що
приємно - представники всіх політичних сил підтримали це, розуміють важливість
питання. Тож сподіваюся на те, що отримаємо рішення. Бажано відновити діяльність
фонду молодіжного кредитування, що цього року поки що не отримав фінансування.
- Як
оцінюєте медичну реформу, сьогодні її відверто критикують – чи є там плюси?
- Так, усі люблять
розповідати тільки про негаразди реформи та як фахівець з акушерської та
гінекологічної допомоги, хочу відзначити й плюси. Правильно, що у нашій області
за основу взято принцип «кожна жінка незалежно в якому селі проживає, має право
на отримання якісної, кваліфікованої медичної допомоги у кращих центрах лікарні
та області». Так, допомога повинна бути на місцях, але там має існувати
первинний рівень надання допомоги - нагляд за вагітною, якщо все протікає
нормально. А як тільки якесь відхилення – одразу жінку треба направили до
районної лікарні на так званий «вторинний рівень». Коли ж побачили, що щось
ускладнюється – майбутню матусю треба вести до третього рівня. Пологи ж, на моє
глибоке переконання, не мають відбуватися на першому рівні. Пологи –
фізіологічне явище, але завжди непередбачуване. Не можна сказати, що у цієї
жінки та її дитини раптом не буде ускладнень! За ті 16-20 годин, що йдуть
пологи, нам такі негаразди може піднести доля, що диву даєшся. Все здавалося
повинно бути добре, та раптом швидко треба везти вагітну у операційну. Які
можливості це робити в селі або в районі? Немає! Тож пологи мають проходити у
великих спеціалізованих лікарнях, медичних центрах, де є уся належна апаратура
й де працюють бригади професіоналів, як у нашому центрі.
Яка може буде
кваліфікація у лікаря-акушера, що проводить лише 200 пологів за рік? До того ж
у малих лікарнях не можна забезпечити ані наявність анестезіологів, дитячих
неонатологів, реаніматологів. Це дуже дорогий кадровий потенціал. Була в Німеччині й там теж йде процес об’єднання медичних
закладів – навіть таких, у яких до півтори тисячі пологів в рік. Німці
вважають, що це економічно необґрунтовано тримати такі лікарні. Аби надавати
допомогу – потрібне дороге якісне обладнання, висококваліфіковані фахівці.
От би як у Польщі…
- Фінансування Вашого центру є достатнім?
- Дуже обмежене,
але Держава бере на себе велику долю витрат. Наприклад, фінансує заробітну
плату медичним працівникам. Та малесеньку й ми наразі дуже чекаємо на
підвищення. Утримання споруд, оплату енергоносіїв - теж забезпечує держава. Та
існує потреба у ліках, медичному обладнанні,я ке в Європі
замінюють кожні три роки . Тож доводиться нашому збіднілому народу, який
теж не має коштів, пропонувати взяти участь у закупівлі для себе ліків, яких ми
не можемо придбати. Щодня вивішуємо у кожному відділенні список, які ліки та у
якій кількості маємо у відділенні. Й люди бачать – чого не вистачає.
Друга проблема –
забезпечення витратними матеріалами. Не маємо змоги усіх забезпечити
одноразовими стерильними матеріалами. Також, велика доля в наданні якісної
допомоги залежить від ефективності діагностичних обстежень. Для того щоб
досліди провести – потрібно придбати коштовні реактиви. В нашому закладі
щорічно на понад мільйон гривень закупаються витратні
матеріали та реактиви на лабораторні
дослідження.
-А як відбувається в інших країнах? Сьогодні ми часто
ставимо за приклад ту ж Польщу…
- У Польщі є
медичний фонд народного страхування. 95 % населення Польщі сплачують 9% від
доходів у цей фонд й таким чином збирають 40% його коштів. 5% багатих поляків теж сплачують 9% від доходів і утримують 60% фонду. Тож
у Польщі всім надається безоплатна медична допомога. Також там є й державне
джерело фінансування медицини – з податків, з цього джерела фінансуються всі
родопомічні та дитячі заклади. Тож поляки мають все разове, безкоштовне. З
дорогим обладнанням їм багато допоміг Євросоюз. Польща на кілька десятиліть
попереду України у медицині.
- У вашому закладі працює велика команда співробітників,
в тому числі ті, що проходили навчання на Заході?
- В закладі працює
близько 140 лікарів, всього ж співробітників - близько 600. Це: лікарі, медичні
сестри-акушерки, санітари та інженерно-технічний, обслуговуючий персонал.
Переважна більшість колективу( десь 90%) – справді жінки. На їх плечах все й
утримується. Заклад має дуже складне обладнання, що потребує технічного
обслуговування. Нажаль на сьогодні держава не має змоги повністю утримувати на
собі все технологічне забезпечення. Тож завідувачі відділень шукають спонсорів,
знайомих та волонтерів аби утримувати усе належним чином, щоб у нас працювала
уся техніка.
Загалом наші лікарі
– унікальні професіонали.
Вони не стоять на місці, беруть участь у всіх
медичних конференціях, вчаться: у Австрії, Германії, в Польщі, в Турції, тощо.
До Анексії півострова, дуже тісно співпрацювали з Кримом, де на декілька
областей був обладнаний навчально- тренувальний центр з акушерства,
гінекології та неонатології.
В цей
заклад були вкладені чималі гроші державою, але тепер закуплене туди дорого
вартісне обладнання - втрачено. Та сподіваємося на корисні зміни.
Заради відродження нації
- Чим живе заклад у свято й будень?
- Ми з великою
повагою та любов’ю відносимося до старшого покоління, навчаємо молодь поважати
його здобутки. Нещодавно привітали учасників війни та дітей війни з 9 травням,
подарували їм концерт, підготували святковий стіл. Вже багато років
поздоровляємо ветеранів. Також нещодавно у закладі відмітили й день Вишиванки,
причому усі колеги підтримали його. Таким чином ми вирішили усьому світові
заявити, що жінка у вишиванці – це українка, яка живе у миролюбивій державі, й
сама любить свій народ і поважає своїх сусідів.
- Та нажаль війна триває. Чи доводиться брати участь у
ній?
- Так, деякі наші
співробітники беруть участь у військових діях: працюють лікарями, санітарами.
Нещодавно лікар - анестезіолог Олександр Душейко повернувся з зони АТО,
провівши там рік служби. От і інший лікар Ігор Піндіч зараз служить. 12 дітей
співробітників також захищають нашу Україну на Сході. Загалом наша заклад дуже
морально налаштований, дихає сьогоденням Рідної України, з болем переживає
війну, з нетерпінням чекає на її завершення. Діє у нас у центрі й волонтерський
рух. Ми закупили минулого року бронежилети, каски, берці, одежу для воїнів. За
волонтерську допомогу навіть отримали подяку.
Наші медичні
працівники відвідують госпіталі, допомагають бійцям чим можуть. Також ми
створили волонтерський рух - допомагаємо молодим матусям що переїхали з зони
АТО.
У нас чимало вже
подібних жінок народило у центрі, отримало багато й гінекологічної помочі. За
цей час оглянули й надали різноманітної допомоги 3283 пацієнтам зі східних
областей та Криму(пологи, гінекологічна допомога). Народилося у нас в закладі
143 дитини зі східних областей.
- Чи дочекаємося відродження нашої нації?
- Так, але за умов
великої свідомості та медичної культури населення – батьки повинні бути
здоровими, а вагітність – планованою. Тож перспектива за родиною, суспільною
мораллю. У акушерстві ж і гінекології має бути належне фінансування, сучасне
обладнання. Тож потрібна належна медична реформа, що дозволить надавати гідне
обслуговування населенню та позбавить медичні заклади проблем.
Розумію, що
сьогодні все це - мрія, бо передусім треба забезпечити мир. Фінансисти кричать:
«Гроші люблять тишу», я ж хоч звернутися до всього людства, передусім до
чоловіків, з іншим закликам: «Народження любить тишу! Тож нам, аби зберегти
майбутнє, - потрібен Мир»!
